загрузка...
A+ A A-

Твір на тему Релігійні мотиви в поезії Богдана-Ігоря Антонича

Шкільний твір

"Його життя було коротке й високе, як міст над вузенькою штольнею гірської безодні. Хмари сумніву і зневіри сповивали його не раз, але не завадили сміливим думкам філософа і поета переходити по ньому, дивитися з нього наокіл і шукати взором днища світу", — сказав про Богдана-Ігоря Антонича Дмитро Павличко. Дійсно, творчість Антонича — цілісний, складний і цікавий світ людини, котра за 27 років свого життя спромігся досягти того, що інші не досягають і за ціле життя.

У збірці поета "Велика гармонія" панує послідовна релігійність, яка проявляється в імітуванні молитовної лірики, переспіви біблійних псалмів. Наступна збірка "Три перстені" — ніби сходження з порожнечі неба до безодні землі. Тут легко знайти "приземлені" біблійні реалії (варто згадати слова "Народився Бог на санях" із поезії "Різдво") й священну символіку, перенесену на земні події. Твори цієї збірки пронизані глибоким світосприйняттям:

Отак під небом неосяжним і безмежним

Ростуть і родяться звірята, люди і рослини.

Росте Антонич, і росте трава,

І зеленіють кучеряві вільхи.

Ми зустрічаємо романтичне трактування природи, навіть поклоніння природі, коли людина не тільки не відриває себе від довкілля чи вивищується над ним, а навпаки — може, скажімо, усвідомлювати себе деревом:

Стіл обростає кучерявим листям,

І разом з кріслом я вже куш.

З черемх читаю — з книг столистих —

Рослинну мудрість вічних пущ.

Наступна збірка поета — "Книга Лева" відкриває для нас світ Біблії. Її основна ідея — зустріч із Богом і бачення вічності, яке дозволить авторові відкрити сутність творчого процесу. Бо "Книга Лева" — це назва Євангелія апостола Марка. Головним мотивом збірки "Зелена Євангелія" — є містичне світосприйняття, де слово функціонує як магічні заклинання, відбувається поєднання природи з людською підсвідомістю. У цих віршах поет досліджує світову історію і природу, які виступають тут цілком релігійними процесами.

Але в останній збірці "Ротації" панує песимістичний світогляд, передчуття апокаліпсису — кінця світу. Колосальне світове місто постає як коло катастроф і тюрем, як місто-пекло, складене з примітивних форм.

Можливо, Б.-І. Антонич сприймає Святе Письмо як джерело власного світогляду й широко використовує його в своїй творчості. Але головний елемент його релігійних пошуків— це роздуми про місце людини в світобудові, її прагнення зрозуміти природу взаємостосунків людства з навколишньою реальністю, з пристрасного намагання визначити сенс людського буття.

Я не людина, я рослина,

а часом я мале листя...

Живу, терплю, й умру, як всі звірята...

Звірята й зорі, люди і рослини —

у всіх одна праматір,

природа вічна, невичерпна і невтомна,

хоч час крилатий з вітром лине...

("З зелених думок одного лиса")

Існування мислилось поетом як вічно змінне і життєстверджувальне. Хід думок у визначальному для творчості Антонича вірші "Пісня про незнищенність матерії" йде від часткового до загального — в світі панує колообіг, постійне народження одних речей і відмирання інших. Але трагічність людської долі — "народитися, щоб вмерти" — не лякає поета. Він оптимістично дивиться на світ, бо в ньому панує народження, як і тоді, коли на світ прийшов Ісус.

Особливе місце в творчості Антонича посідає його вірш "Вітер століть" з посмертної книги "Зелена Євангеліє". Твір переконує, що Антонич сприймає історію як безкінечний урок свободи і людських почуттів. Історія людства невпинно буде рухатися шляхом боротьби народів за свою незалежність і суверенні права, і, звичайно ж, за свою віру чи переконання. Поет також вказує на недосконалість людини, її дисгармонію зі світом природи.

Ось таємничіша природа

в безмежно первісній красі

(словами не розкрити тайн її).

Яка ж страшна оцього світу врода,

що отруїла дні мої...

("Елегія про перстень молодості")

Недосконалість заважає єднанню людини зі світом природи, перешкоджає свободі і щастю.

Хто сіє кров, той жне ненависть

("Слово про чорний полк")

Так відповів Антонич тим, хто вбачав у насильстві шлях до вдосконалення світу.

Своєю творчістю Антонич утверджував світ правди і добра. Поет вірив у розквіт національної культури, щасливе майбутнє рідного народу. Сучасних читачів не залишить байдужими поетова спадщина, бо, як писав Дмитро Павличко, "Антоничева поезія — це негаснучий перстень життя, який передаватимуть із покоління в покоління здивовані читачі, щоб зачудування сонцем і людиною не пропало ніколи".

загрузка...

Интересные факты 1. Современное название белки произошло от названия разменной монеты «бела» , которой служили шкурки этих животных. Такие «животные деньги» («шкурные» ) были введены в торговый оборот еще издревле, так как беличий мех всегда ценился и пользовался спросом, а ушли они с приходом денежных отношений. 2. За день белка может обработать до 15 еловых шишек и более 100 сосновых. Она, схватив зубами чешуйку, поднимает ее в верх, так что та отлетает и семечка показывается наружу. На такую обработку одной сосновой шишки тот зверек тратит 3 минуты. Из нее она добывает около 30 семян, общ
Художественное новаторство Грибоедова проявилось в «Горе от ума» и в том, что он преодолевает однолинейность в изображении характеров, свойственную писателям XVIII в. Их односторонней эстетике противопоставлен принцип реалистического изображения характера. Уже в комедии Грибоедова, в сравнении с «Недорослем» Фонвизина, люди состоят не из одних пороков и не из одних добродетелей, как это получалось у драматургов XVIII в. Персонажи «Горя от ума» раскрываются многосторонне. Фамусов не только реакционер, ненавистник просвещения,- он и любящий отец, и стареющий волокита, и важный барин, покровитель
Как я понимаю счастье Каждый человек понимает счастье по-своему. Для одних это размеренная, спокойная и сытая жизнь, другие, наоборот, ищут счастье в приключениях и острых ощущениях. Для меня счастье - это познание чего-то нового, наслаждение самим процессом получения новой информации. Иногда мне кажется, что на это в сутках для меня не хватает часов. Мне жаль тратить время на сон: СКОЛЬКО нового можно было бы еще узнать! Новое для меня - это и книги, и фильмы, и музыка, и путешествия, выставки и концерты. Новое для меня - это и люди, которые меня окружают. Каждый интересен по-своему, каждый м
Возможность автора раскрывать свой внутренний мир, эмоциональное состояние в зависимости от тех или других событий или явлений жизни, называют лиризмом. В этом понимании творчество И. О. Бунина на удивление лирическое. Это не удивительно, когда идет речь о поэзии. Лирика и возникла, и существуют по необходимости раскрыть свой внутренний мир. Но в прозе обычно внимание сосредоточивают на событиях, рассуждают над ними, и мысль, а не эмоции, ведет читателя в прозе. Бунин ломает традицию. Его произведения возбуждают в первую очередь чувство. У читателя возникает впечатление, будто он — немой и нез
Александр Исаевич Солженицын — современный писатель, публицист, гражданин. Его жизнь выстраивается как житие. В ней были знамения: с детства он любил церковное пение; когда они жили в Ростове и Александр был пионером, он постоянно натыкался на тюремную очередь. Были в его жизни испытания и искушения. В армии он возгордился. Позже он скажет: “Я ждал свою шоколадку, когда мои солдаты хлебали перловку”. Затем испытание болезнью. Рак. Господь его простил и возложил на него крест. Солженицын дает обет рассказать правду о трагедии человека и страны. В 1959 году появляется рассказ “Один день из жиз
Зараз дивляться:{module з укр літератури:}