загрузка...
A+ A A-

Аналіз вірша «Вишні» Б.-І. Антонича

Свідомість автора поезії «Вишні» сягає глибин часових шарів, доходить до коренів вірувань і появи міфів. Естетично митець орієнтується на психологічне перевтілення, уособлення, уподіб­нення ліричного героя явищам природи. Тоді світ людини і світ природи зливаються, міф пояснює сьогодення.

Між Б.-І. Антоничем та читачами його поезій часто вини­кали непорозуміння. Виховані на сприйнятті класичного вірша описового характеру з обов’язковими формальними атрибутами (строфа, рима, розмір тощо), на народницькому його тлумаченні як естетизованої ілюстрації певної ідеї, як виконавця виховної чи пізнавальної ролі за рахунок художньої, вони не могли сприй­няти Антоничевої лірики. Те, що достеменне мистецтво живе передовсім за законами краси, що воно витворює нову естетичну дійсність, рівновелику будь-якій іншій, для них не було визна­чальним. Тому поетичні тексти Б.-І. Антонича не знаходили належного прочитання.

Зокрема, певне утруднення викликали колоритні метафори вірша «Вишні»:

Антонич був хрущем і жив колись на вишнях,

на вишнях тих, що їх оспівував Шевченко.

Насправді нічого «незрозумілого» тут не спостерігалося. Поет, хоч як це звучало парадоксально, виявився прихильником літе­ратурної традиції, але забутої, занедбаної, вилученої зі свідомості не лише широкого читацького загалу, а й митців. Мовиться про вживання імені чи прізвища певного автора в написаному ним творі. Поет керувався іншими настановами. Він уважав себе рів­новеликим будь-якій істоті чи рослині, був позбавлений амбітних уявлень про людину як «царя природи». І все ж невипадкове його «перевтілення» в «хруща», адже йдеться про входження у всес­віт шевченківської лірики, у якій Б.-І. Антонич посідає скромне місце, уособлюючись в образі хруща (пригадаймо відомий вірш «Садок вишневий коло хати, Хрущі над вишнями гудуть»). Поет чітко вказує на джерела своєї творчості, тому завжди «цвітуть натхненні вишні, кучеряво й п’янко».

Віршовий розмір: шестистопний ямб з допоміжною стопою пірихієм.

Вірш написано 16 квітня 1935 р.

загрузка...

Воспитание Аси имеет корни в русских традициях. Она мечтает пойти «куда-нибудь далеко, на молитву, на трудный подвиг».Образ Аси очень поэтичен. Некрасов после прочтения «Аси» написал Тургеневу: «…она прелесть как хороша. От нее веет душевной молодостью, вся она – чистое золото поэзии. Без натяжки пришлась эта прекрасная обстановка к поэтическому сюжету, и вышло что-то небывалое у нас по красоте и чистоте». «Ася» могла бы быть названа повестью о первой любви. Эта любовь закончена для Аси печально. Тургенева увлекла тема о том, как важно не пройти мимо своего счастья. Тургенев показывает, как з
В цикле социально-бытовых, нравоучительных басен главнейшими являются Мартышка и Очки», «Петух и Жемчужное зерно», «Свинья под Дубом», «Голик», «Волк и Журавль», «Лжец» и др. В «Мартышке и Очках», «Свинье под Дубом» осмеиваются невежество, глупость и высоко ставятся ум, здравый смысл, ясное понимание жизни. Отвлеченную книжную ученость, пустое теоретизирование Крылов осуждает в басне «Огородник и Философ». Порицая общечеловеческий порок - ложь, Крылов придал своему Лжецу черты социальные. Его Лжец - дворянин, князь, чернящий свою страну. «Вот там-то», за границей, все прекрасно, и огурец там
Повесть И.С. Тургенева «Ася» - повесть о несостоявшейся любви. Ее героиня, молодая девушка Ася – натура естественная, искренняя, страстная. Условия рождения – отец-дворянин и мать-служанка – поставили девушку в непростые условия. Она всегда чувствовала свое «особое» положение. Поэтому, может быть, в ней выработался сильный и очень независимый характер: «Ася была чрезвычайно понятлива, училась прекрасно, лучше всех; но никак не хотела подойти под общий уровень, упрямилась, глядела букой...».     Кроме этих качеств, героиня отличалась большой эмоциональностью, порывистостью, артистизмом и тонкос
  Минуло багато десятиліть, відтоді як писав свої новели Василь Семе­нович Стефаник. Уже й часи ніби інші, і життя інше, але його твори досі хвилюють читача. Та що там хвилюють! Кожна новела проймає голову пекучою, як вогонь, думкою, і нема жодної такої, яка б не краяла серце. Примарами минулого встають герої Стефаника, але ніколи не стане ми­нулим те, що захоплює в новелах,— прониклива щирість, людяність кож­ного твору. Новела «Сини» розповідає про старого Максима, що залишився на старості літ сам. Не тому, що покинули його рідні,— доля забрала. Спо­стерігаючи за тим, як працює Максим, бага
В заметках к первому тому “Мертвых душ” Гоголь писал: “Идея города. Сплетни, перешедшие пределы, как все это возникло из безделья и приняло выражение смешного в высшей степени... Весь город со всем вихрем сплетен — преобразование бездеятельности жизни всего человечества в массе”. Так характеризует писатель губернский город NN и его жителей. Нужно сказать, что губернское общество гоголевской поэмы, равно как и фамусовское в пьесе Грибоедова “Горе от ума”, можно условно разделить на мужское и женское. Главными же представителями мужского общества являются губернские чиновники. Несомненно, тема ч
Зараз дивляться:{module з укр літератури:}