загрузка...
A+ A A-

Образ ліричного героя, його емоцїі і почуття у творчості Богдана-Ігоря Антонича

Який чарівний світ навколо нас! Він озивається до кожного сотнями, тисячами звуків. Тонкі ніжні листочки шелестять на вітрі, дзюрчить чисте джерельце, лунко падають на землю великі краплі дощу. Природа також дарує нам розмаїття кольорів. То вона огортає землю ніжною білизною снігу, то обсипає яскравими барвами весняних і літніх квітів, то обдаровує її осіннім червоним золотом. Кожен день приносить щось нове у світ, який нас оточує. Щаслива та людина, яка вміє помічати ці зміни, передавати художнім словом романтику природи, відчувати себе її частинкою.

У своїх віршах «Весна», «Назустріч» Б.І. Антонич пише: «Росте Антонич і росте трава», «росте хлоп’я, мов кущ калини». Дійсно, існує схожість у тому, як зростають молоді травинки чи пагінець малини і дитина. Спочатку вони маленькі та ніжні, бояться холоду і сильного вітру, життєвих незгод, але потім міцніють і стають сильними. У кожному з віршів поета наявна людина, яка є частинкою природи. Ми розуміємо, що це він сам росте із травою, з кущем малини, запрягає сонце, аби виїхати назустріч весні, іде розсіяний і босий з сонцем на плечах.

Та й сама природа у віршах Б.І. Антонича теж схожа на людину, повторює її дії. Ластівки не просто літають, а записують початок дня. То не дощ іде, а хтось стовк на друзки синє небо й обсипає ними світ. Ранок у поета перетворюється на прудке циганча, що стрімко вискакує з води. Ранковий зблідлий місяць стає схожим на затертий часом старий гріш. Так кожен рядок поезій перетворюється на невеличку ніжну акварельну картину.

А ще вірші Б.-І. Антонича звучать. У них варто нахилитися до землі, щоб почути найтаємничіші слова. Тут дзвенять на шляхах підкови, зміяста ріка має співуче дно, шлях дзвенить, мов мідь, вітри хвилясто хлюскають.

Чарівний світ природи, змальований у поетичних творах Б.-І. Антонича, примушує по-іншому подивитися на все, що нас оточує. Виникає потреба замислитися: як я сприймаю природу, серед якої живу? Адже навіть звичайні дерева, квіти, птахи, виявляється, можуть «розповісти» дуже багато. Варто лише придивитися пильніше. І тоді квітучий кущ ромашок у саду перетворюється на зграйку дівчаток у віночках. Стара розлога тополя обабіч дороги стає задуманою бабусею, яка обгорнулася великою зеленою хустиною, а хмари в небі перетворюються на химерні фортеці, замки, на чудернацьких тварин і птахів. Варто лише частіше дивитися на все, що оточує нас на землі і на небі.

загрузка...

Как прекрасно идти по тоненькой ленточке тропинки и, забывая обо всем, растворяться в величественной красоте леса! Он как будто распахивает для тебя свои объятия, и ты замираешь в немом удивлении.Тишина захватывает тебя. Ты стоишь неподвижно, словно ждешь чего-то. Но вот налетает ветер, и все сразу оживает. Просыпаются деревья, сбрасывают с себя солнечные листья — письма Осени и Леса. Ты ждал их так долго! Перебирая каждый листик, наконец-то находишь письмо, адресованное только тебе.О чем думает лес? О чем мечтает? Вглядываясь в оранжевые прожилки Кленового листа, можно все узнать: лес пишет т
Роман Евгения Замятина “Мы” написан в 1921 году. Время было сложное, и поэтому, наверное, произведение написано в необычном жанре “книги-утопии”, модном в этот период. В жизни и творчестве Е. Замятина роман “Мы” сыграл важную роль. Дело в том, что этот роман не удалось опубликовать в России. Он издавался и на чешском языке, и на английском. Только в 1988 году российские читатели получили возможность прочитать роман Замятина. Над этим романом он работал в годы Гражданской войны.     Под названием романа “Мы” автор понимал коллективизм большевиков в России, при котором ценность отдельной личност
В этом стихотворении можно выделить две части: первая (3 четверостишия) внешне спокойная, во второй происходят сражения, льётся кровь. В первой части время течёт лениво, медленно, как река. Но вызов брошен, и войско отправляется в путь. Пока ещё всё спокойно, но вскоре жёлтая глина обрыва, степные стога сменяются дорогой сквозь мглу. И вдруг время резко ускоряет свой ход. Тьма сменяется яркими огнями костров, блеском святого знамени и сабель. Бой начался, от былого спокойствия уже нет следа. Где война, там кровь, пыль и смерть. Степная кобылица летит по полю столь быстро, сколь быстро проходит
Все творчество Джорджа Гордона Байрона проникнуто любовью к свободе. Он был очень свободолюбивым и ненавидел тех, кто притесняет других людей. Особенно хорошо это прослеживается в его произведениях, посвященных освободительной войне греческого народа против турецкого ига.В те годы, в начале XIX века, Греция находилась под владычеством турецкого султана. Греки часто поднимали восстания, чтобы стать независимыми, но они жестоко подавлялись. Байрон сочувствовал грекам и очень хотел, чтобы они стали наконец свободными. Это нашло отражение в стихотворении «Песня греческих повстанцев». Начинается он
Забудем дольний шум. Явись ко мне без гнева, Закатная, Таинственная Дева, И завтра и вчера огнем соедини. А. Блок Лирика любви и природы, полная неясных предчувствий, таинственных намеков и иносказаний, — так можно охарак¬теризовать ранний период творчества Александра Блока, пре¬красного поэта серебряного века. В то время он был погружен в изучение идеалистической философии (особенно близка ока-залась ему теория Владимира Соловьева о двоемирии), которая проповедовала существование не только мира реального, но и некоего «сверхреального», высшего «мира идей», мира Вечной Женственности, Мировой
Зараз дивляться:{module з укр літератури:}